Кожен митець прагне знайти свою мову для спілкування з глядачем, кожен прагне бути побаченим, «почутим»…Серед великої кількості «звуків» сучасного мистецтва зустрічаємо і багато шуму або й відвертої какафонії. «Картина, яка не шокує, не вартує нічого» слова М. Дюшана – наче гасло актуального мистецтва, де основне завдання художнього твору –  вразити, і не важливо як.  Вікторія Проців обрала у своїй творчості дещо інший шлях. Викликати посмішку, зігріти і хоч на мить впустити у світ затишку і тепла для когось справжній, але у минулому, а для когось просто вигаданий….

“Щоб знайти форму розмови з народом потрібно звертатися до нього зі знаками, які йому зрозумілі.»  Н. Насвітас. Так, кожен митець обирає систему знаків, близьку для себе. Вікторія обрала етнографізм, керуючись інтуїтивним відчуттям того, що було близьким. Зростаючи у сім‘ї художників, відомих українських графіків, сформувалась, як особистість з цілісним уявленням про власне майбутнє, як митця. Від батьків отримала не лише бездоганний смак, але й авторську техніку письма, яку довела до філігранності. Процес становлення відбувся природньо і безконфліктно. Можливо тому світ її творів такий феєрично-казковий і впевнено-реалістичний водночас.

Художниця створила цілий ряд цікавих своєрідних образів – «Україночка», «Мотря», «Мануна», «Гриць», «Зульфія», «Першокласниця» і багато інших. Всіх їх об’єднує своєрідна стилізація і найголовніше – гумор і оптимістичний настрій. Також створено і багато жанрових сцен з життя гуцульського села, написаних з глибоким знанням характерних особливостей побутово-етнографічних подробиць, які  побудовані на балансуванні реальності народних образів та умовності декоративного фону («Сватання», «Гаївки», «Зелені свята», «Коляда», «Вербна неділя», «Вертеп»). Авторська техніка  додає творам легкості і особливої фактурності. Попри свій іронічно-жартівливий характер композиційні схеми у роботах Вікторії ретельно продумані та майстерно вирішені.

Трансформувавши усі свої академічні знання з підсвідомим прагненням до наїву, Вікторія утворила свій неповторний стиль. Це не просто використання етнічних символів, а власне вираження і втілення  фольклорних цінностей. Твори художниці завдяки сильній енергетиці та чуттєвості цікаві глядачеві не залежно від його віку чи соціального статусу. Насичені образністю, вільним володінням символіки, метафоричнішою за мислення, роботи наповнюють відчуттям легкості та свята, неначе і процес їх створення для автора –  суцільне свято.

Творчість Вікторії Проців не лише інтуїтивне судження, але й засіб духовної комунікації, що дає змогу відчути спільність між професійним сучасним мистецтвом і багатовіковою традицією фольклорної творчості. Звертаючись до першоджерел цілісно-поетичного сприйняття світу в казці, минулому, мисткиня шукає закони художнього перевтілення реальності. Спостерігаючи за цими перевтіленнями, згадуємо слова відомого українського живописця О.Мурашка: «Будьте в мистецтві, як діти – щирими і безпосередніми».

Катерина Гай

Аспірант ЛНАМ

Скільки в нашій традиції було намальовано гротескних образів! Найбільш поширений – козак Мамай. Коли була якась боротьба, якийсь страх, завжди був і якийсь сміх, жарт, що давало сили подолання цього страху, додавало впевненості, оптимізму. Такий був художник Базилевич – ілюстрував «Пана Халявського» Квітки Основ’яненка, «Енеїду» Котляревського – дуже цікавий. А Якутович, Остафійчук, інші наші славетні графіки… Вікторія Проців береться за такі самі речі, продовжує такі ж традиції, і слава Богу, що вони продовжуються!

І цей сміх в неї такий вже радісний, дотепний, такий доброзичливий, такий приємний. Де вона це все бере? Батько – дуже серйозний художник, такі естетичні речі творить, у дружини його надзвичайно витончені роботи… Вікторія на батьків не подібна. Але культура лінії батьківська, культура кольору – вона іде від сім’ї, від родини, – і це прекрасно, і тому народжується дуже гарний художник. Якщо візьметься за ілюстрування дитячих книжок в таких прегарних формах, то це для українського мистецтва велике надбання.

Вікторія надзвичайно високообдарована особа. Шлях вона собі розкрила сама. І я їй бажаю щоб він був довгим і щасливим.

Володимир Овсійчук

Доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент НАНУ

Я мав змогу спостерігати за творчим зростання м молодої художниці. Те, що ви бачите, не так легко давалося. Судячи по тому, наскільки високою планкою в сім’ї було виховання Вікторії, естетичного смаку і тих формальних завдань, які стоять перед фахом графіка, враховуючи дуже велику конкуренцію мережевих засобів, електронних технологій, розумієш, наскільки важливо було культивувати рукотворну працю, грамотно працювати з джерелами. Вікторія запропонувала дуже широку експозицію авторської графіки, опанувала такий великий простір, який мало кому може піддатися.

Звичайно, що ми маємо в особі Вікторії чуттєво дуже обдаровану людину, яка сприймає органічно середовище, в якому знаходиться. Вона дуже уважно ввійшла в русло традиційне, але не банально, як це часом трапляється, а з певною корекцією до свого авторського розуміння світу, через призму гумору і тонкого занурення в стихію душі. Мені видається, що її погляд на світ є не просто оптимістичний, а він наповнений тими глибокими духовними сенсами, які відповідають характеру українців, їхній ментальності.

Роман Яців

Кандидат мистецтвознавства